Категорія: Uncategorized

Шановні пасічники, поціновувачі Української степової проди бджіл.
На 2022 рік матковивідне господарство Кривченка Олександра Миколайовича “КОМ вее” пропонує плідних бджоломаток Української степової породи F1 – доньок вільного спаровування від чистокровних племінних (маток інструментального осіменіння або острівних) протестованих у групах сестринських сімей, а також протестованих по дочках, також на продаж будуть неплідні матки, а також матки острівного контрольованого спаровування.

Ціни: неплідні матки 125грн., плідні 280грн., острівні (контрольованого спаровування) 1500грн.

Родоводи маток які будуть використані в репродукції:

US344(KOM) – матка ІО, яка протестована в 2021 році, і вибрана із групи із 6 сестринських сімей. На мою думку – це найкраща степова з якою мені довелось працювати. В ній сконсолідовані всі ті якості, які притаманні даній породі – гарний весняний розвиток, миролюбність на рівні 2-3 клубів диму, контрольована рійливість – під час взятку сім’ї самі розгризають ройові маточники і переключаються на медозбір, висока медопродуктивність, гарна і економна зимівля. Середня сила сімей 7-8 рамок в зиму, трапляються до 10. Це третє покоління контрольованого спаровування.
Родвід US3344(КОМ)=US14(КОМ)xUS278(МАА).

US179(KOM) – протестована в 2020 році матка у групі сестринських сімей. Матка облітана на острові Воронівка в 2019 році. Лінія має плавний весняний розвиток, але на акацію виходять в повній силі, практично відсутня рійливість, одна з найвищих медопродуктивностей серед інших ліній.                                            Комбінація US179(KOM)=US79(КОМ)хUS105(SOA).

US741(KOM) – протестована в 2020 році матка у групі сестринських сімей. Матка облітана на острові Воронівка в 2019 році. Характеризується стрімким весняним розвитком, що дає змогу гарно використовувати взяток з ріпаку та акації, має контрольоване роїння, на липі не має, по соняшнику – середній результат по пасіці. Протягом сезону сім’і гарно тримають силу і практично не просідають. На півбала агресивніша за 344 та 179 лінії.                                                    Родовід US741(KOM)=US58(КОМ)хUS105(SOA).

Українська степова – аборигенна порода бджіл, природний ареал якої на території України знаходився від зони Полісся на півночі і до узбережжя Чорного і Азовського морів на Півдні, від зони Карпат на заході і до кордонів з РФ. За роки союзу і незалежності в її природний ареал завозились і завозяться інші породи бджіл, що призводить до метизації породи. Зараз знайти чистопородний матеріал дуже важко.
Пошуки базисного матеріалу проводяться по “забитим” селам Чернігівщини (Прилуцький і Варвинський райони), а також під час спілкування з пасічниками, що замовляють маток. Відшукуються пасічники які розводять тільки місцеву бджолу. Так були отримані матки з Харківської та Миколаївської областей. В 2021 році проведено експедиції в Черкаську та Сумську області, проведено попередні переговори з пасічниками Вінницької, Житомирської та Хмельницької областей на отримання матеріалу від сімей для яких в цьому році зроблено морфометричнї проміри. Також проводиться обмін матеріалом між матководами Київської селекційної групи Української степової, учасником якої я теж є. В сучасних умовах селекція будь-якої породи бджіл можлива лише в умовах повної ізоляції. Для цього використовуються ізольовані облітники острови та інструментальне осіменіння. І ті результати, що отримані на даний час в господарстві, показують гарну миролюбність на рівні двох-трьох клубів диму, гарний весняний розвиток – сім’ї пекрасно використовують ранні взятки з ріпаку і акації, а на гречці, липі і соняшкику повність розкривають свій потенціал.
Багато із закордонних селекціонерів стверджують, що найкращі бджоли для будь-якої місцевості – це аборигенні породи. Ми маємо своїх прекрасних бджіл, які не поступаються європейським, а по багатьом показникам перевершують їх.

Доставка маток по Україні перевізниками Нова Пошта та Укрпошта – за бажанням замовника.

• 

• 

• 

Представляю відео подорожі на Бордуновий острів. Вивезення батьківських відводків Української степової.

У 2020 році було створено сестринську групу інструментального осіменіння із шести маток комбінації US14KOMxUS278MAA. Що дуже вразило у цій групі – це гарна і економна зимівля, бурхливий весняний розвиток, рівна сила сімей, a миролюбність є набагато кращою ніж у US14KOM. Це третє покоління інструментального осіменіння, яке веде свій родовід із 2017 року від матки US49KOM. Селекція ведеться по основним напрямкам – медопродуктивність, миролюбність, нерійливість, гігієна. Також відбираються матки-покращувачки, які відрізняються економною зимівлею та раннім весняним розвитком. Із шести маток буде вибрано ту, в якій найкраще будуть сконсолідовані ці господарсько корисні ознаки.

     Сім’я з маткою US741KOM – відрізняється  потужним і раннім стартом. Це протестована матка із групи сестринських сімей, яка облетілась в 2019р. на острові Воронівка. Детальну інформацію можна переглянути на сторінці родоводів. У цьому році пізня  і холодна весна, що стримує весняний розвиток бджолородин, але ця сім’я є однієї із лідерів. На даний момент у неї три рамки розплоду, що випереджає інші породи з раннім стартом, які втмене останній рік на пасіці. По господарсько корисним ознакам сім’я була лідером у своїй групі – це висока медопродуктивність, нерійливість, усидчивість на рамках, гігієна. Працювати із цими бджолами потрібно з димарем – декілька клубів диму і ніякої агресії, але в господарстві є племматеріал, що має кращу миролюбність і не гірші інші показники ГКО. Тому ця матка не запускається в репродукцію, а буде використана для подальшої селекції. 

     Бажаю приємного перегляду відео.

 

     14 березня для стимуляції весняного розвтику частині сім’ям було дано протеїнові пиріжки. Пройшло 16 днів. На відео видно наглядний позитивний ефект – сім’я, яка отримала підгодівлю на даний момент має практично рамку печатного розплоду. Також таку кількість розплоду мають інші сім’ї, які отримували пиріжки, на відміну від решти сімей, які на даний момент мають по п’ятаку печатного розплоду і трохи відкритого (личинок). Таку стимуляцію вирішив використовувати у зв’язку з тим, що пасіка знаходиться в зоні, де практично відсутні осінні пилконоси, а всі літні запаси перги використовуються бджолами для вирощування зимової генерації. Для весняного розвитку перги не залишається, і бджоли чекають приносу пилку, або починають вирощувати розплід за рахунок запасів організму.

     Також для кращої стимуляції весняного нарощування сім’ї підгодовую цукровим сиропом з дріжджами – беззаперечний ефект від такої підгодівлі був отриманий в минулому році. Докладніше про це розповідаю у відео. 

     27 березня 2021 року була проведена ревізія групи сестринських сімей, які стоятимуть на Бордуновому острові у якості батьківських, у них будуть вирощуватись трутні. Комбінація US372SYV=US3KOM*US105SOA – матка інструментального осіменіння аналогічної комбінації, що стояла у 2019 році батьківською групою на острові Воронівка. Але саме ця матка показала комплекс показників по ГКО у групі, що дає змогу використати її у цій якості, а саме миролюбність, нерійливість, медопродуктивність, весняний розвиток. Тому було прийнято рішення саме дочок від неї використати у якості батьківських. 

     До перегляду пропонується відео весняної ревізії однієї із групи сімей. 

 

     Наше матковивідне господарство знаходиться в місцевості, яка бідна після цвітіння соняшника іншими рослинами-пилконосами. Всі запаси перги, які бджоли затовляють під час літа, використовуються для нарощування зимової генерації бджіл. В зиму сім’ї ідуть практично без запасів перги. Починаючи з кінця лютого бджоли починають вирощувати перші весняні генерації бджіл на мізерних запасах перги, якщо вони присутні, а в основному за рахунок ресурсів жирового тіла. Дуже часто під час весняної ревізії в сім’ях можна спостерігати ситуацію, коли ми знаходимо невеликі ділянки печатного розплоду, площу навколо якого засіяно яйцями, і відсутність відкритого розплоду – личинок. Це свідчить про білкове голодання. Розвиток бджіл гальмується до моменту, коли у природі не з’явитися достатня кількість пилку. Тому в цьому році було прийнято рішення використати протеїнову весняну підгодівлю для стимулювання весняного розвитку бджіл. На 14 березня племінні материнські сім’ї Української степової ще не мали обльоту. Їм, і частині маток Ф1 було роздано протеїнову підгодівлю. Таким чином крім стимуляції весняного розвитку буде перевірено зимувалих бджіл на здатність утримання калових мас під час весняного нарощування в період до першого очистного обльоту.

     Бажаю приємного перегляду. Чекаю на Ваші коментарі.

Бджола, материнська сім’я, порода, внутрішньопородний тип, генеалогічна група, екстер’єр, ДНК-тестування.

Родючі ґрунти України, багата медоносна рослинність і відповідні кліматичні умови сприяли розмноженню бджіл і збиранню великої кількості меду. Протягом тривалого еволюційного розвитку відбувався природний процес створення аборигенних бджіл, які добре пристосовувались до місцевих умов клімату й медозбору [9]. На території України сформувались і нині районовані українська степова і карпатська породи, а також поліська популяція середньоросійських бджіл [10].

Українські бджоли є найпоширенішою породою в нашій країні і належать до групи аборигенних бджіл європейського походження, займаючи Лісостеп і степову зону. Їхній ареал на Заході охоплює частину прикордонних районів Молдови і доходить до Карпат. На Півночі українська бджола межує з поліською популяцією середньоросійської породи.

Східна частина ареалу українських бджіл представлена рядом сусідніх з Україною районів Російської Федерації. В другій половині ХІХ століття відбулося масове завезення їх з природного ареалу на широкі простори Приморського краю і губерній Східного Сибіру Російської імперії [2]. Як свідчать наукові дані, бджоли українського походження в багатьох районах зберегли свої породні особливості і в умовах багатої медоносної бази дають рекордні збори меду.

Генетичний потенціал української бджоли багатий. За словами В. А. Нестерводського [8], наша бджола гарна й варта уваги, за властивості її хвалять навіть чужі люди. Обстеживши пасіки на Поділлі, Уманщині, Харківщині, він зазначає, що українська бджола жвава, енергійна, працьовита, мало роїться порівняно з південною, далеко літає за поживою і тому продуктивніша.

Вона дуже обережно вилітає, то ж її мало втрачається й сім’ї не знесилюються в прохолодну пору. Вощину будує гарно, мед закриває рівною, білою мов сніг покришкою, тому стільниковий мед має чудовий вигляд. Матки дуже плодючі й розплід у них безперервний, то ж сім’ї швидко стають сильними і відпускають ранні рої.

Карпатські бджоли природно займають гірські та передгірні райони Західної України. До найбільш типових представників, що різняться рядом цінних біологічних особливостей і господарсько корисних ознак, належать бджоли високогірних районів Закарпаття, які пристосовані до умов зимівлі з тривалим безобльотним періодом.

За екстер’єром вони близькі до крайнських бджіл, але відрізняються від них високою зимостійкістю, меншою враженістю нозематозом та іншими етологічними ознаками [4]. Тому карпатських бджіл почали завозити в інші області України. Започатковане Г. А. Аветисяном [3] поглиблене вивчення й селекція карпатських бджіл завершилося створенням в породі популяцій, екотипів, ліній.    

На українську породу бджіл, на жаль, негативно вплинули сім’ї та матки інших порід. Починаючи з 1944-1945 рр., в Україну для відновлення зруйнованого війною бджільництва масово завозили бджіл з Кавказу та іншого походження, у тому числі й сірої гірської кавказької породи. На багатьох пасіках відбулось схрещування місцевих бджіл і виникли помісі різних поколінь.

Як масове, так і поодиноке завезення бджолиних маток і сімей інших порід за низького рівня селекційної роботи призвело до знищення цінних місцевих популяцій. Помісні бджоли знизили продуктивність, стали більш чутливими до збудників хвороб та інших чинників середовища. В цих умовах збільшується значення систематичної племінної роботи з районованими породами бджіл як на товарних пасіках, так і в спеціалізованих племінних господарствах.

Для збереження місцевих порід бджіл на пасіках України необхідно застосовувати чистопородне розведення. Важливе значення в цьому має добір селекційного матеріалу, організація репродукції чистопородних бджіл, створення внутрішньопородних типів.

Нині належність бджіл до тієї чи іншої породи визначають переважно за фенотиповими ознаками (екстер’єрними, фізіологічними, етологічними) та показниками господарської цінності. Вони широко варіюють навіть в межах однієї породи або популяції, оскільки залежать від географічного розміщення бджіл, їх віку і живлення [2]. Крім того, велику роль у визначенні ознак породи відіграє кваліфікація спеціаліста.

Тому виникла гостра необхідність в розробці певних заходів на встановлення і збереження біологічної чистоти порід бджіл. Це вкрай важливо як для практичної генетико-селекційної роботи, так і для генетико-популяційних і філогенетичних досліджень.

У 1989 р. О. В. Капралова, Л. В. Дубова [7] розробили цитогенетичний метод вивчення ДНК в ядрах клітин гемолімфи різних стаз бджіл. Як показали результати досліджень, існує достовірна різниця за особливостями ДНК в ядрах клітин гемолімфи різних порід бджіл на деяких етапах онтогенезу. На основі отриманих результатів було запропоновано в практичній роботі для характеристики породи поряд з загальноприйнятою методикою морфометрії користуватись цитофотометричним методом дослідження породної належності бджіл.

Геном бджіл залишається мало дослідженим, побудована лише приблизна генетична карта [12]. Все це свідчить про актуальність вивчення генотипу різних порід бджіл з використанням методів молекулярної генетики.

Одним з прогресивних, порівняно швидких і менш трудомістких є RAPD-аналіз (random amplified polymorphic DNA) [13] генетичного поліморфізму бджіл. Це модифікований метод полімеразної ланцюгової реакції з використанням коротких фрагментів ДНК, що генетично неспецифічні досліджуваній ДНК.

Суть методу полягає в тому, що в ролі праймера (послідовність ДНК з 8-12 пар нуклеотидів) використовується довільний нуклеотид, здатний гібридизуватись з досліджуваною ДНК і ампліфікувати (збільшувати копії) її [5].

RAPD-технологія використовується при вивченні геному, популяцій, типів, маркуванні ознак [6]. У бджільництві ДНК-тестування недостатньо розроблене і використовується мало. Стосовно українських та карпатських бджіл цей метод ідентифікації порід не застосовували.

Мета досліджень — провести ДНК-тестування бджіл української і карпатської порід на чистопородних сім’ях, відібраних за екстер’єрними та іншими ознаками.

У дослідах використали проби бджіл із сімей, що належать до племінного матеріалу, створеного в результаті багаторічної селекційної роботи з карпатською та українською породами.

Досліджувані бджоли української породи належать до хмельницького внутрішньопородного типу, створеного кафедрою бджільництва ім. В. А. Нестерводського (плембджолорозплідник “Прибузькі медобори”, с. Головченці Хмельницької області). Зразки бджіл карпатської породи відібрані з відселекціонованих сімей пасіки відділу селекції і репродукції бджіл карпатської породи Інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича УААН (с. Вучкове Закарпатської області).

Бджоли сімей хмельницького внутрішньопородного типу за екстер’єрними ознаками повністю відповідають вимогам української породи — довжина хоботка у них у середньому дорівнює 6,41 мм, показники кубітального індексу — 2,27, дискоїдального зміщення — позитивне (79%), випукла форма заднього краю воскового дзеркальця п’ятого стерніта спостерігається у 90% бджіл.

Ці дані є результатом комп’ютерної обробки промірів екстер’єру бджіл близько 400 сімей, досліджених за останні п’ять років на завершальному етапі створення типу. Він структурований на дев’ять генеалогічних груп, кожна з яких являє сукупність сімей спільного походження з матками різних поколінь, що є нащадками відібраних родоначальниць.

Відібрані і законсервовані згідно з вимогами методики проби бджіл були надіслані для ДНК-тестування (м. Москва). Лабораторні аналізи виконані А. Б. Абрамовою і О. С. Чудіновим за спеціальним замовленням.

Оскільки справжня назва досліджуваних порід є дискусійною, бджіл української породи з піддослідних сімей хмельницького внутрішньопородного типу умовно позначили як українські степові (Apis mellifera acervorum), а відібрані з сімей пасіки відділу селекції і репродукції карпатських бджіл Інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича — карпатські (Apis mellifera carpatica).

Аналіз проводили за методом RAPD-праймерів — локальної ампліфікації набору фрагментів ДНК розміром від 50 до 2500 пар нуклеотидів, франкованих короткими інвертованими повторами, які виступають як ділянки випалювання для випадково підібраного 10-нуклеотидного праймера. Розподіл у геномі інвертованих повторів унікальний, що дозволяє виявляти відмінності в RAPD-фінгерпринтах різних видів і порід.

Для диференціації порід бджіл підібрано породоспецифічні маркери. В результаті RAPD-ампліфікації утворюється набір фрагментів ДНК різної маси, який при розподілі на форезі дає унікальний фінгерпринт, де кожний поліморфний між видами або внутрівидовий фрагмент ДНК проявляється в ролі видоспецифічного або породоспецифічного маркера. Тому підбір маркерів, які диференціюють породи в RAPD-аналізі полягає у виявленні ефективних праймерів довжиною 10 нуклеотидів.

Для проведення RAPD-аналізу використовувалась тДНК-зразків робочих бджіл, призначених для досліджень. Виділення тотальної ДНК проводилось методом SDS-лізису з наступною фенол-хлороформною екстракцією. Після виділення і очищення ДНК-зразків визначали концентрацію, ступінь чистоти і ступінь фрагментації ДНК.

Ступінь фрагментації тДНК-зразків робочих бджіл проводили методом електрофорезу в 0,8%-ному агарному гелі. Ступінь чистоти і концентрацію препарату тДНК-зразків визначали за допомогою вимірювання оптичного поглинання препаратів тДНК на довжині хвиль 260 і 280 нм.

Локальна ампліфікація при полімеразно-ланцюговій реакції з використанням RAPD-праймерів проводилась згідно з методикою, запропонованою для вивчення генетичного поліморфізму ДНК-генома різних порід бджіл [11]. У дослідженнях використані синтетичні 10-членні олігонуклеотиди, послідовність яких відповідала праймерам, розробленим компанією “Operon” (США). ПЦР-продукти розділяли в 6%-ному поліакриламідному (ПААГ) гелі. Після проведення електрофорезу ПААГ або агарний гель зафарбовували бромистим етидієм. Для візуалізації картини розподілу фракцій ДНК після RAPD-ампліфікації використовували УФ-трансілюмінатор.

Фотовідбиток з результатів дослідів отримували за допомогою гель-документуючої системи “Kodak”.

Результати досліджень. На рисунку представлено результат електрофоретичного розподілу фракцій ПЦР-продукту зразків досліджених бджіл після локальної ампліфікації з використанням праймера В15. Праймер В15, як і випробуваний в дослідах В06, виявився ефективним для ідентифіка-ції породної належності бджіл обох порід. Ліворуч під умовною назвою Apis mellifera acervorum показано відтворення ДНК-фінгерпринтів зразків бджіл української породи, праворуч — карпатської (Apis mellifera carpatica).

Як свідчить фотовідбиток, ДНК-маркери, позначені символами Са1, Са2, Са3, Са4, виявлені в усіх фінгерпринтах бджіл карпатської і були відсутні у бджіл української породи. Ці ДНК-маркери чітко розрізняють досліджуваних бджіл і є придатними для ідентифікації бджолиних сімей української і карпатської порід, проявляючи добру відтворність ДНК-фінгерпринтів.

Важливою особливістю результатів ДНК-тестування бджіл, як видно з рисунка, є висока генетична однорідність досліджуваних сімей в межах породи.

Порівняння результатів досліджень на генетичну дактилоскопію показало не тільки добре виражені породні відмінності українських і карпатських бджіл, а й відсутність у них ознак сірої гірської кавказької і середньоросійської порід, досліджених раніше в лабораторії.

RAPD-ампфлікації з праймером В15 в 6% ПААГ зразків бджіл української і карпатської порід

Встановлена в наших дослідах видова специфічність генома бджіл, відібраних у типових умовах ареалу їх існування (Карпати і Лісостеп України), дає підставу стверджувати про належність карпатських та українських бджіл до різних порід, які характеризуються своїми особливостями за ознаками екстер’єру, поведінки, пристосованості до збирання корму, стійкості проти впливу факторів середовища.

Отримані нами дані щодо характеристики досліджуваних порід вказують на необхідність аналізу результатів з вивчення історії їх формування, методів розведення, селекції, районування при сучасному господарському використанні та збереження у чистоті в своєму природному ареалі.

Привертає увагу, зокрема, той факт, що генетична однорідність бджіл хмельницького внутрішньопородного типу, який складається з дев’яти генеалогічних груп, збігається з ознаками консолідованості за результатами вивчення промірів екстер’єру. Так, міжгрупові коливання середньої довжини хоботка становлять 6,34-6,63 мм, кубітального індексу — 2,18-2,62, дискоїдального зміщення — 72-94% позитивних випадків, випукла форма заднього краю воскового дзеркальця п’ятого стерніта — 64-96%.

Селекція бджіл методом чистопородного розведення з одночасним розподілом відібраного матеріалу на генеалогічні групи з використанням основних породних ознак екстер’єру для постійного контролю належності сімей до української породи підтверджена методом виявлення ДНК-маркерів.

Відсутність у них ознак інших порід вказує на можливість утримання чистопородних сімей в осередках напівзакритої популяції і достатню ефективність їх використання та контролю якості материнської групи за ознаками екстер’єру бджіл.

Висновки. Проведений аналіз показав, що бджоли української породи за результатами ДНК-тестування відрізняються від бджіл гірських районів Карпат, їм властиві свої генетичні відмінності.

У межах породи досліджувані бджоли характеризуються високою однорідністю і добре диференціюються за допомогою встановлених ДНК-маркерів.

Список літератури

1. Аветисян Г. А., Давиденко І. К., Макаров Ю. І. Досвід племінної роботи з карпатськими та далекосхідними бджолами // Бджільництво. — К.: Урожай. — 1969. — Вип. 5. — С. 3-7.
2. Билаш Г. Д., Кривцов Н. И. Селекция пчел. — М.: Агропромиздат, 1991. — 302с.
3. Гайдар В., Пилипенко В. 50 лет на кафедре пчеловодства в ТСХА // Пчеловодство. — 1996. — № 3. — С. 2.
4. Гайдар В. А., Левченко И. А. Сравнительная оценка карпатских и краинских пчел. // Пчеловодство. — 2003. — № 8. — С. 18-21.
5. Глазко В. И., Глазко Г. В. Словарь терминов по прикладной генетике и ДНК-технологиям. — К.: Нора-принт, 1999. — 342 с.
6. Глазко В. И., Доманский Н. Н., Созинов А. А. Современные направления использования ДНК-технологий // Цитология и генетика. — 1998. — Т. 32. — № 5. — С. 80-93.
7. Капралова О. В., Дубова Л. В. Содержание ДНК — критерий породы пчел // Пчеловодство. — 1989. — № 3. — С. 14-15.
8. Нестерводський В. А. Організація пасік і догляд за бджолами. — К.: Урожай. — 1966. — 396 с.
9. Нестерводський В. А. Як одержати більше меду та воску. — К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1960. — 76 с.
10. Нормативно-правові акти з питань розвитку бджільництва. — К.: Мінагрополітики України, 2001. — 103 с.
11. Поздняков В. Н., Абрамова А. Б., Чудинов О. С., Какпаков В. Т., Козин Р. Б., Кравцов Н. И., Бородачев А. В. Молекулярно-генетические подходы в изучении генетического полиморфизма различных пород пчел // Сельскохозяйственная биология. — 2000. — № 4. — С. 56-59.
12. John G., Williams K. e. a. Genetic analysis using RAPD-markers. Methods in Enzymology, 1993. — 218 р.
13. Williams J., Kubelik A., Livak K., Rafalski K., Tingey J. DNA polimorphism amplified by arbitrary primers are useful as genetic markers // Nucleic Acids Rec. — 1990. — Vol. 18. — P. 6513-6535

Украинская степная пчела обитает почти на всей территории Украины, а также в некоторых юго-западных регионах России.

В современной международной номенклатуре она представлена как отдельный подвид Apis mellifera sossimai Engel, 1999 (старое название Apis mellifera acervorum; Scorikov, 1929).

Существует несколько гипотез происхождения украинских пчел. Согласно одной — это южная ветвь среднерусских пчел Apis mellifera mellifera L. (Таранов, 1987); по другой — видоизмененная популяция краинских Apis mellifera сarnica (Pollmann, 1879; Губин, 1977); в соответствии с еще одной они появились в результате бессистемной гибридизации подвидов A. m. mellifera и Apis mellifera carpatica (Foti et al., 1965) и дальнейшего длительного естественного отбора в условиях степей Украины (Билаш, Кривцов, 1991).

Ф.Руттнер (1988) на основе морфометрических исследований показал, что пчелы Cеверной Греции, Болгарии и Румынии могут быть выделены в отдельный подвид Apis mellifera macedonica (Ruttner, 1987), хотя в последних двух странах считают, что у них свои уникальные аборигенные подвиды медоносной пчелы Apis mellifera rodopica Petrov и A. m. carpatica. Ф.Руттнер, получив двух маток с Украины через НИИ пчеловодства (г. Рыбное), отнес их к подвиду A. m. macedonica. Конкретное место происхождения их осталось неизвестным. Поскольку у Ф.Руттнера не было достаточно материала, он не включил Украину в карту распространения пчел A. m. macedonica, но его данные можно рассматривать как возможную гипотезу о принадлежности украинских пчел к его подвиду. Подтверждают это данные, полученные в результате дискрименантного компьютерного анализа 30 параметров жилкования крыльев нескольких десятков образцов украинских пчел в Институте пчеловодства Чехии (Чермак, Комиссар, неопубликованные результаты). Оказалось, что большинство исследованных образцов по данному признаку можно отнести к подвиду A. m. macedonica, распространенной на территории ряда стран Восточной Европы и занимающей все Северо-Западное Причерноморье.

Для уточнения действительного таксономического статуса украинских пчел необходимо было провести дополнительные исследования с использованием молекулярно-генетических методов. С этой целью мы сравнили последовательности нуклеотидов во фрагменте гена ND2 митохондриальной ДНК (мтДНК) у ряда подвидов европейских пчел. Исследование провели на трех образцах пчел с Украины (пасека А.Д.Комиссара около Киева), трех образцов из России (Республика Башкортостан, Бурзянский район: пасеки «Капова Пещера», «Коран-Елга», борти Государственного природного заповедника «Шульган-Таш») и внесли в базы данных международных генетических банков (табл. 1).

Определение нуклеотидной последовательности фрагмента гена ND2 мтДНК проводили на автоматическом секвенаторе ABI Prism 310 Genetic Analyser (PE Applied Biosystems, USA) с использованием набора для флюоресцентного мечения DYEnamicTMET согласно протоколу фирмы-производителя (Amersham Pharmacia Biotech DYEnamic ET Terminator Cycle Sequencing Kit). Для сравнения брали записи последовательности нуклеотидов во фрагменте гена ND2 мтДНК рабочих особей пчел из Греции, Германии, Австрии и Италии (всего 18 образцов) из баз данных международных генетических банков.

Известно, что обсуждаемый фрагмент гена (размером 574 п.н. — пар нуклеотидов) вариабелен по нуклеотидному составу (Arias, Sheppard, 1996). Анализ нуклеотидной последовательности фрагмента гена ND2 мтДНК показал однонуклеотидные замены в 10 позициях, из которых 9 были транзициями (транзиция (от лат. transitio — период, перемещение) — мутация, обусловленная заменой однопуринового основания (аденин на гуанин или наоборот и т.д.) в молекуле нуклеиновой кислоты — простые замены) и 1 — трансверсией (трансверсия (от лат. transversus — повернутый в сторону) — мутация, обусловленная заменой пуринового основания (аденин, гуанин) на пиримидиновое (тимин, цитозин) и наоборот — сложные или перекрестные замены). Отсчет нуклеотидов проводили относительно нуклеотидной последовательности полной митохондриальной ДНК подвида медоносной пчелы A. m. ligustica (NC 001566) размером 16 343 п.н., проанализированной R.H.Crozier и Y.C.Crozier (1993).

На основании сравнения нуклеотидных последовательностей фрагмента гена ND2 мтДНК пчел с использованием программы MEGA 3.1 (Kumar et al., 2004) и дальнейшего расчета средних генетических расстояний между образцами было показано тесное генетическое родство пчел с Украины (пасека А.Д.Комиссара) и пчел A. m. macedonica из Греции: средние генетические расстояния между ними были равны 0,0000 (табл. 2). Наиболее генетически отдаленными от украинских пчел оказались среднерусские A. m. mellifera из Республики Башкортостан (Россия), что вполне логично, так как A. m. macedonica, A. m. carnica, A. m. ligustica — представители эволюционной ветви C (Ruttner, 1988), а A. m. mellifera — эволюционной ветви М.

    По данным генетических дистанций методом кластеризации ближайшего соседа (Saitou, Nei, 1987) мы построили филогенетическую схему (рис.). На ней видно, что все образцы A. m. sossimai и A. m. macedonica объединились в одну группу, что говорит о тесном генетическом родстве украинских и греческих пчел. В другую группу объединились пчелы A. m. carnica из Германии и Австрии, которые из всех сравниваемых подвидов были наиболее близки к группе A. m. macedonica. Представители A. m. mellifera из Республики Башкортостан оказались наиболее отдаленными от группы, объединяющей A. m. macedonica и A. m. sossimai, а также от групп других подвидов эволюционной ветви С. Образцы пчел A. m. ligustica из Италии разделились на две группы, одна из которых была близка к группе A. m. macedonica, а другая находилась на значительном отдалении от A. m. macedonica и A. m. carnica и была близка к A. m. mellifera. Согласно результатам исследований морфометрических характеристик пчелы из Италии обладали бóльшим сходством с A. m. carnica из Австрии и Югославии (Ruttner, 1988). Возможно, некоторые популяции A. m. ligustica из Италии пересекались с пчелами A. m. mellifera из Франции, что подтверждает полиморфизм межгенного локуса COI-COII мтДНК (Franck et al., 2000).

Исходя из сравнительного анализа нуклеотидных последовательностей фрагмента гена ND2 мтДНК можно считать, что исследованные образцы украинских пчел относятся к подвиду A. m. macedonica, и исключить предположения о том, что они — южная ветвь среднерусских пчел A. m. mellifera. Вероятно, краинские A. m. carnica и македонские A. m. macedonica пчелы по отношению друг к другу являются подвидами, а не экотипами, что противоречит гипотезе В.Губина (1977) о том, что украинские пчелы могут быть одной из популяций A. m. carnica. Полученные данные — еще одно подтверждение гипотезы Ф.Руттнера (1988) о возможной принадлежности украинских пчел к македонским A. m. macedonica, то есть мы имеем украинскую локальную популяцию A. m. macedonica с возможным названием Apis mellifera macedonica var. ukrainica (предложение А.Д.Комиссара, 2005).

Р.А.ИЛЬЯСОВ, А.Д.КОМИССАР*,
А.В.ПОСКРЯКОВ, А.Г.НИКОЛЕНКО

Институт биохимии и генетики Уфимского научного центра РАН,
e-mail: apismell@hotmail.com
*Братство пчеловодов Украины,
Украина, Киев, e-mail: alex-kom@nucs.kiev.ua